Як боротись із домашнім насильством.

Ми - команда експертів широкого спектру, яких об’єднує багаторічний досвід, повага до закону та прагнення захищати постраждалих, а не задовольняти інтереси злодіїв.

Як боротись із домашнім насильством.
Пропонуємо Вашій увазі статтю наших фахівців, з цієї досить пікантної теми, яка раніше замовчувалася, так як не вважалася суспільною проблемою.

Домашнє насильство – це одне із найаморальніших та неприпустимих явищ у сучасному світі. За статистикою, в період 2019-2020 років кількість звернень громадян, що постраждали від домашнього насильства, зросла, в порівнянні з попередніми роками, на 15% у 2019 та відповідно на 66% у 2020 році. Найбільше таких звернень від жінок – 86%, чоловіків – 12% і 2% – дітей.
На думку фахівців, основними передумовами насильства в сім’ї є низький рівень матеріального забезпечення, зловживання алкоголем, високий рівень безробіття, а в умовах сьогодення і пандемія COVID- 19. Однак, головна причина і надалі полягає в тому, що більша частина кривдників вважає сімейні конфлікти приватною справою, яка не повинна виводитись у публічну площину і, тим більше абсолютно не припускає будь-яке втручання з боку держави у їх особисті відносини.
У світі боротьбу з домашнім насильством почали ще з 1990-х років. Зокрема, Рада Європи зініціювала низку ініціатив для захисту жінок від насильства. Ці ініціативи вилились у впровадження Комітетом Міністрів Ради Європи у 2002 році рекомендацій країнам-учасницям щодо захисту жінок від насильства, а також запуску у 2006-2008 всеєвропейської кампанії боротьби з насильством проти жінок (включно з сімейним насильством). Завершальним етапом у цій боротьбі стало прийняття 11 травня 2011 року Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» або іншими словами Стамбульської конвенції. Цей документ визначає насильство проти жінок, як порушення фундаментальних прав людини та прояв гендерної дискримінації. Також Конвенція визначає перелік дій, які повинні бути криміналізовані, серед яких, зокрема, фізичне, психологічне, економічне та сексуальне насильство.
В Україні боротьба з домашнім насильством на законодавчому рівні почалася з прийняттям 07.12.2017 року Закону України (із змінами від 17.01.2019) «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та доповненням у 2019 році Кримінального кодексу України статтею 126-1 під назвою «Домашнє насильство».
Кримінальний кодекс України визначає поняття «домашнє насильство» – як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Відповідальність за такі дії передбачається у вигляді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.
В той же час, не дивлячись на наявність законодавчо закріпленої відповідальності за домашнє насильство, як показує практика, українське суспільство не знає про це. Тому домашнє насильство часто залишається без уваги правоохоронних органів та адвокатської спільноти, що породжує відчуття безкарності у кривдників та збільшується як явище у суспільстві.
Справедливим буде питання, як боротись із домашнім насильством? Перш за все, на наше переконання, не потрібно боятись заявляти про те, що особа стала жертвою насильства. Особа може звернутись безпосередньо до правоохоронних органів або за правовою допомогою до фахівців (адвокатів). При цьому, справедливо буде зазначити, що звернення безпосередньо самої особи до правоохоронних органів часто не дає належного ефекту. Правоохоронці, в силу своєї завантаженості та інших причин, не завжди приділяють достатньо уваги оперативному розслідуванню таких кримінальних правопорушень.
В той же час, на відміну від правоохоронних органів, робота кваліфікованого фахівця (адвоката) полягатиме в тому, щоб вибудувати найбільш ефективну і оптимальну тактику захисту особи, постраждалої від домашнього насильства. Це можуть бути, як кримінальне провадження, так і цивільні процеси або ряд дій з медіації (врегулювання конфлікту договірним шляхом). В межах таких проваджень можуть бути накладені обмеження відносно особи, що вчиняла протиправні дії – заборона вчинення дій, зобов’язання утриматися від дій, арешт та інше. Такі обмежувальні заходи дають можливість оперативно припинити протиправні дії, що фактично вже приносить результат для постраждалої особи. Окрім того, роль адвоката в таких справах також полягає в психологічній підтримці і допомозі клієнту. Вселяти надію постраждалій особі, що вона не залишилась із проблемою один на один – це велика робота.
Тому лише комплекс вищезазначених дій є найбільш ефективним способом захисту прав потерпілої особи від домашнього насильства. Водночас, варто зазначити, що чим раніше припинити прояви насильства, тим більше шансів зберегти відносини сторін конфлікту. Оскільки конфлікт в гострій його фазі (насильницькі дії кривдника) породжує реакцію потерпілої сторони по вчиненню відповідних дій – притягненню до відповідальності всіма можливими способами. І далі вести мову про примирення вкрай складно.
Андрій Шваб, адвокат, партнер ЮК «Revealing Information»
Андрій Шевчук, к.ю.н., адвокат ЮК «Revealing Information»
м. Чернівці, проспект Незалежності, буд. 68-А, приміщення 1, 58005, тел.: +38 068 8365330, e-mail: office@shvab.com.ua
м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-А, 04119, тел.: +38 (095) 868-35-90, e-mail: revealing@ukr.net

Главная